Дорогие друзья, коллеги и читатели!
Представляю вам моего нового друга Владимира Ключака – поэта, редактора газеты Карпаты гостинично – курортного комплекса Карпаты города Трусковца и, вообще, хорошего человека.
***
Вітчизно моя, де твої пророки?
Чому своїх синів ти поїдаєш?
Чому непотріб догори підносиш,
Це шумовиння з себе не збираєш?
Чому полова від зерна цінніша?
Чому годуєш ти грудьми гадюку,
Тоді як твої бідні діти пухнуть,
Приречені на голод і на муку?
Вітчизно моя, люба Україно!
Чому собі не можеш дати ради
Із тими, хто наївшись донесхочу,
Нас закликає до страшної зради?
З заціпеніння свого стрепенися
І покажи, що ти ще маєш силу.
Поки є час, бо може бути пізно,
Як твої діти ляжуть у могилу.
23.04.1999
***
Україно наша славна! Вітчизно єдина!
Добре, що тебе ми маєм, наша Україно!
Ще живеш і будеш жити, доки світ існує,
Поки й люди на цім світі, хоч ворог лютує.
Хоч є зрадники, що хочуть ще тебе продати,
Та поки є українці – цьому не бувати.
Будеш, ненько-Україно, у славі та силі,
А зрадники-запроданці будуть у могилі.
Про твоїх героїв люди пам”ятати будуть,
А всіляких демагогів і ім”я забудуть.
Рости ж, наша Україно, цвіти, розвивайся,
А на брехні і підмови ти не піддавайся.
Будь матір”ю своїм дітям і в тяжку хвилину,
А ми тебе не покинем, наша Україно!
07.06.1999
До непатріотів
Ти маєш свою Батьківщину,
Шануй її, люби її,
Невидимим хай стане членом
Вітчизна у твоїй сім”ї.
Фундамент маєш під ногами,
Фундамент у душі твоїй,
Як він існує – ти людина,
Його чіпати ти не смій.
А якщо вже щось десь там було,
Щоб не прийшов душі кінець,
Єдині ліки – ностальгія,
Хоч залишається рубець.
І більше не кажи ніколи,
Що ти б прийняти навіть міг
В горошок прапор, герб ковбасний,
Не тільки дурість це, а й гріх.
30.07.1999