Я хочу бути із тобою
Я хочу бути із тобою
І бачити тебе щораз,
Ділити радість із журбою,
Тривожний і спокійний час.
Тебе я хочу відчувати
Частинкою єства свого,
Себе для тебе віддавати
На вівтар прагнення твого.
Завжди з тобою хочу бути,
Не знаю лиш, чи згідна ти,
Чи зможеш щастя осягнути,
Чи хочеш краще щось знайти?
Твої слова – закон для мене,
Я все зроблю, що скажеш ти,
Я кинусь в полум”я огненне,
Піду в незвідані світи.
Віддам життя своє, як треба –
В безодню пекла я зійду,
Буду шукати кінців неба
І папороті цвіт знайду.
Скажи мені, що ти є згідна,
Та тільки щиро говори,
То втішиться душа свобідна,
Дух піднесеться догори.
А скажеш „ні” – змиритись мушу,
Щаслива будь в житті своїм,
Засмучену навіки душу
Триматиму серед руїн.
Скажи хоч щось, моя кохана,
Мовчанням серденька не край,
Моя єдина і бажана,
Скажи хоч щось, не зволікай.
Я хочу бути із тобою,
Та чи судилося – хтозна,
Край шляху твого нині стою,
Надія в серці лиш одна.
На твою відповідь чекаю,
А ти смієшся і мовчиш;
Ну що поробиш – я кохаю.
О серце! Як же ж ти терпиш!
28.03.2001
Безнадійне кохання
На дружбу лиш надію маєш,
А я на більше щось чекаю,
А ти не бачиш і не знаєш,
Як сильно я тебе кохаю.
Сказати цього не посмію –
Така у мене дивна вдача,
Освідчуватися не вмію,
Хоч серце хоче, тужить, плаче.
Торкнутись хочу, та не можу
Пухкенької руки твоєї,
Лиш подумки дарую рожі,
Тюльпани, канни і лілеї.
Лиш подумки тебе питаю,
З тобою подумки сміюся,
За тебе сам відповідаю,
На тебе подумки молюся.
„Ге! Не тошни!”, – мені ти скажеш, –
Нащо дарма тобі зітхати?”
Своєму ж серцю не розкажеш,
Воно не може не кохати.
29.03.2001
Я надто впевнений
Я надто впевнений для того, щоб знову, знову сумувати,
Бо вже досяг я того рівня, щоб щиро, щиро відчувати.
Прожив багато я на світі, щоб все це, все це говорити,
Нарешті він прийшов до мене – час сильно, сильно так любити.
А уста мої промовляють: „Люблю тебе, тебе єдину! –
В одному можеш бути певна – тебе, тебе я не покину”.
Я надто впевнений для того, щоб знову, знову сумувати,
Пройшли всі пори року разом, прийшла пора, пора кохати.
02.04.2001
Частинка мого життя
Як жорстоко ти зі мною, моя доле, поступила –
Насміялася зі злістю, в ріг баранячий скрутила
Мою душу нещасливу… І заставила страждати
Без упину, без спочинку… На собі волосся рвати
З голови із того жалю, з тої туги… Слів немає,
Щоби краще оповісти, як душа моя страждає
Через неї… Ні, неправда! Бо її вини немає,
В моїх муках сам я винен. Просто розум осліпляє
Біль пекельний… краще б зуби тридцять два боліли разом
І без рук, без ніг ходити, наче та гадюка, плазом,
Бути пострахом для менших і опудалом для старших,
Краще бути прокаженим і, як жид, сидіти в пархах,
Лиш не мучилось би серце з непотрібною любов”ю
І душа не заливалась плачем, змішаним зі кров”ю
У розпуці, у безумстві і у відчаї німому…
Але те, що відчуваю, не скажу ніде, нікому
І ніколи… Це ж даремно… Хто мені хоч щось порадить?
Та ніхто в моєму горі ні краплинки не зарадить…
Буду я людина-маска… Все, не хочу говорити…
***
Попередження для інших: думай перш, ніж полюбити!
08.06.2001
Любов – це вогонь
Любов – це вогонь. Щоб його запалити,
Інколи треба добряче трудитись.
Іноді ж він виникає раптово,
Шириться швидко – й пожежа готова.
Завжди уваги вогонь потребує,
Завжди сидить хтось, його контролює.
Як бездоглядно його залишити,
Може багато він лиха зробити.
Буде вогонь помаленьку згасати
В час, як забути дрова підкладати.
Другом він є, але ворогом стане
В час, коли вітер сильніший нагряне.
В дощ і негоду він ледве лиш тліє,
В спеку бурхливо горить, скаженіє.
Нашу оселю теплом зігріває,
Інколи ж жаром палким обпікає.
Біля вогню добре просто сидіти,
Просто дивитись на нього й радіти.
Може вогонь досить довго горіти –
Більше є грані – буде довше жити.
Тільки не треба бензину давати –
З чарів не буде ніхто щастя мати.
Інколи лащиться, тішиться пломінь –
Так, ніби чути закоханих гомін.
Добре, якщо він горить безупинно,
Власне до тої, що треба, години.
Гірко є бачити попіл зітлілий
В час, коли згасне промінчик несмілий.
Також без диму вогню не буває,
Інколи очі той дим роз”їдає.
А й біля диму приємно є сісти,
Як комарі хочуть зовсім загризти.
Ворог – вода (мокра, люта, холодна),
Хвилькою полум”я знищити годна.
Можна вогонь, як людину, душити,
Дати піску, або чимось накрити.
Любов – це вогонь. Хай горить, не згоряє,
Варто є жити, як він ще палає.
11.06.2001
