05.11.2024

Татьяна Доценко. “На линии души” . Часть 2.

+ +


З роками…

Мудрість приходить так тихо, неспішно

Морем уроків життєвих, думок,

Зміною поглядів, днів безутішних,

Сяєвом мрій, що летять до зірок.

 

Дружбою, зрадою, щастям і болем,

Тихим «Люблю» і болючим «Прости».

Кроком успішним, падінням і горем,

Бажанням творити, любити, цвісти.

Мудрість приходить тихенько, спокійно

Миром, смиренням ляга у душі.

Вірою в щастя, у батьківську пісню,

Цінністю двору, де ростуть спориші.

С годами …

Мудрость приходит так тихо, неспешно

Морем уроков жизненных, мыслей,

Изменением взглядов, дней безутешных,

Сиянием мечты, летящей к звезде.

 

Дружбой, предательством, счастьем и болью,

Тихим «Люблю» и болезненным «Прости».

Шагом успешным, падением и горем,

Желанием творить, любить, цвести.

 

Мудрость приходит тихо, спокойно

Миром, смирением ложится в душе.

Верой в счастье, в родительскую песню,

Ценностью дома, где двор весь в траве.

********

Близьким серцю людям

Проходять дні. Біжать хвилини.
А з ними – тисячі доріг.
Життя… Життя… Так швидкоплинно
Минало все, що так беріг.

Минало все… Лиш залишались
У серці спогади ясні
Про тих людей, з ким зустрічались,
Ким ми наповнювали дні…

Хто вчив любові, щастя злету,
Коли захоплювало дух,
І, в час життєвих переплетень,
Чиє звання високе – друг…
 

Проходять дні, події, дати…
Хай з нами будуть назавжди
Кого так хочеться кохати
I по життю щасливо йти…

 

Близким сердцу людям

Проходят дни. Бегут минуты.

А с ними – тысячи дорог.

Жизнь … Жизнь … Так скоротечно

Проходит все, что так берег.

 

Проходит все … Лишь остаются

В сердце воспоминания ясные

О тех людях, с кем встречались,

Кем мы наполняли свои дни …

 

Кто учил любви, счастью взлета,

Когда захватывало дух,

И, во времена жизненных переплетений,

Чье звание высокое – друг …

 

Проходят дни, события, даты …

Пусть с нами будут навсегда

Кого так хочется любить

И с кем по жизни счастливо идти …

******

Мрії про щастя

А хочеться ще вірити у краще.
А хочеться ще щастя віднайти.
Забути сум ночей вчорашніх
І день за руку з радістю пройти.
​​​​​​​
А хочеться сміятися ще дзвінко,
На санках мчатися чимдуж з гори.
І хочеться ще відхиляти гілку
І граючись просити: «Говори!

Про те, що ти хотів мені сказати
Про те, що не сказала тобі я…»
Й обнявшись ніжно, помовчати.
Стояти доки не зійде зоря.

А хочеться кохати до нестями,
Відчути задоволення політ.
Якщо все це відбудеться ще з нами
Ми будем щасливіші за весь світ!

 

Мечты о счастье

А хочется еще верить в лучшее

А хочется еще счастье найти

Забыть грусть ночей вчерашних

И день за руку с радостью пройти.

 

А хочется смеяться еще звонко,

На санках мчаться стремглав с горы.

И хочется еще отклонять ветку

И играя просить: «Говори!

 

О том, что ты хотел мне сказать

О том, что не сказала тебе я … »

И обнявшись нежно, помолчать.

Стоять пока не взойдет зоря.

 

А хочется любить до безумия,

Испытать наслаждения полет.

Если все это произойдет еще с нами

Мы будем самыми счастливыми в мире!


63 элементов 0,924 сек.