Знову
Знову щоразу когось нам бракує,
Знову неспокій серденько чує.
Завжди здається – несила терпіти,
Завжди себе заставляємо жити.
Кожен по-своєму це розуміє,
Кожен для себе гніздечко леліє.
Тяжко в навчанні – та легко в бою,
Тяжко сприймати недолю свою.
Мойри з”являються, хоч і не просять,
Мойри щоразу сюрпризи підносять.
Вітер погойдує твій пароплав,
Вітер боїться, щоб ти не проспав.
Ангел завжди за плечима стоїть,
Ангел оцінює здійснену мить.
Знову дивлюся – котра вже година?
Знову бракує одної людини.
12.03.2001
***
Серед поетів сьогодення
Шимборську Славу визнаю,
Костенко Ліну величаю,
Хоч на колінах не стою.
Франко і Леся із минулих,
Ну і Міцкевич не біда,
Приємно слухати, як ллється
Поезії жива вода.
Шкода, але чомусь Шевченко
Мені до серця не припав,
Не був на моїм п”єдесталі,
Тому із нього і не впав.
Люблю читати Симоненка,
Подобається також Стус,
Але всього лиш дві поетки
Зробили в серці землетрус.
Хоч віршів мають небагато,
У них – поезія сердець.
На щастя, замість щось читати,
Я слухав їх… От молодець!!!
12.03.2001
ЛЮДИНА
Людина – це істота дивна –
Одному віддає поклін,
За іншим каменем кидає
І посилає вслід проклін.
Людська натура є двояка,
За щось горою стоїмо,
А інше ніби і не чуєм,
Вдаємо, ніби ми спимо.
Людина дійсно незбагненна,
Задля одного почуття
Себе принести може в жертву
Й когось позбавити життя.
ЛЮДИНА. Для її спасіння
Господь терпів, помер, воскрес.
ЛЮДИНА – ницість і величність,
Правдиве чудо із чудес.
24.03.2001
Чи маю право?
Чи маю право я повчати?
Та ж потребую сам учіння.
Чи маю право я мовчати?
Тоді кричатиме каміння.
Чи маю право викривати
Я людям їхні різні хиби?
Чи маю право я жбурляти
Каміння в душ затвердлих шиби?
Чи маю право я ходити?
Чи маю право я сидіти?
Чи маю право сам я жити,
Чи може мати жінку й діти?
Єдине право – вільна воля,
Всі решта повністю не знаю,
Мої права – моя недоля,
А долю сам я вибираю.
24.03.2001
