29.03.2024

В.Ключак – Стихи на украинском языке Часть-5

+


Я хочу бути із тобою

Я хочу бути із тобою

І бачити тебе щораз,

Ділити радість із журбою,

Тривожний і спокійний час.

Тебе я хочу відчувати

Частинкою єства свого,

Себе для тебе віддавати

На вівтар прагнення твого.

 

Завжди з тобою хочу бути,

Не знаю лиш, чи згідна ти,

Чи зможеш щастя осягнути,

Чи хочеш краще щось знайти?

 

Твої слова – закон для мене,

Я все зроблю, що скажеш ти,

Я кинусь в полум”я огненне,

Піду в незвідані світи.

 

Віддам життя своє, як треба –

В безодню пекла я зійду,

Буду шукати кінців неба

І папороті цвіт знайду.

 

Скажи мені, що ти є згідна,

Та тільки щиро говори,

То втішиться душа свобідна,

Дух піднесеться догори.

 

А скажеш „ні” – змиритись мушу,

Щаслива будь в житті своїм,

Засмучену навіки душу

Триматиму серед руїн.

 

Скажи хоч щось, моя кохана,

Мовчанням серденька не край,

Моя єдина і бажана,

Скажи хоч щось, не зволікай.

 

Я хочу бути із тобою,

Та чи судилося – хтозна,

Край шляху твого нині стою,

Надія в серці лиш одна.

 

На твою відповідь чекаю,

А ти смієшся і мовчиш;

Ну що поробиш – я кохаю.

О серце! Як же ж ти терпиш!

28.03.2001

 

 

Безнадійне кохання

На дружбу лиш надію маєш,

А я на більше щось чекаю,

А ти не бачиш і не знаєш,

Як сильно я тебе кохаю.

 

Сказати цього не посмію –

Така у мене дивна вдача,

Освідчуватися не вмію,

Хоч серце хоче, тужить, плаче.

 

Торкнутись хочу, та не можу

Пухкенької руки твоєї,

Лиш подумки дарую рожі,

Тюльпани, канни і лілеї.

 

Лиш подумки тебе питаю,

З тобою подумки сміюся,

За тебе сам відповідаю,

На тебе подумки молюся.

 

„Ге! Не тошни!”, – мені ти скажеш, –

Нащо дарма тобі зітхати?”

Своєму ж серцю не розкажеш,

Воно не може не кохати.

29.03.2001

Я надто впевнений

Я надто впевнений для того, щоб знову, знову сумувати,

Бо вже досяг я того рівня, щоб щиро, щиро відчувати.

 

Прожив багато я на світі, щоб все це, все це говорити,

Нарешті він прийшов до мене – час сильно, сильно так любити.

 

А уста мої промовляють: „Люблю тебе, тебе єдину! –

В одному можеш бути певна – тебе, тебе я не покину”.

 

Я надто впевнений для того, щоб знову, знову сумувати,

Пройшли всі пори року разом, прийшла пора, пора кохати.

02.04.2001

Частинка мого життя

Як жорстоко ти зі мною, моя доле, поступила –

Насміялася зі злістю, в ріг баранячий скрутила

Мою душу нещасливу… І заставила страждати

Без упину, без спочинку… На собі волосся рвати

З голови із того жалю, з тої туги… Слів немає,

Щоби краще оповісти, як душа моя страждає

Через неї… Ні, неправда! Бо її вини немає,

В моїх муках сам я винен. Просто розум осліпляє

Біль пекельний… краще б зуби тридцять два боліли разом

І без рук, без ніг ходити, наче та гадюка, плазом,

Бути пострахом для менших і опудалом для старших,

Краще бути прокаженим і, як жид, сидіти в пархах,

Лиш не мучилось би серце з непотрібною любов”ю
І душа не заливалась плачем, змішаним зі кров”ю

У розпуці, у безумстві і у відчаї німому…

Але те, що відчуваю, не скажу ніде, нікому

І ніколи… Це ж даремно… Хто мені хоч щось порадить?

Та ніхто в моєму горі ні краплинки не зарадить…

Буду я людина-маска… Все, не хочу говорити…

***

Попередження для інших: думай перш, ніж полюбити!

08.06.2001

Любов – це вогонь

Любов – це вогонь. Щоб його запалити,

Інколи треба добряче трудитись.

Іноді ж він виникає раптово,

Шириться швидко – й пожежа готова.

Завжди уваги вогонь потребує,

Завжди сидить хтось, його контролює.

Як бездоглядно його залишити,

Може багато він лиха зробити.

Буде вогонь помаленьку згасати

В час, як забути дрова підкладати.

Другом він є, але ворогом стане

В час, коли вітер сильніший нагряне.

В дощ і негоду він ледве лиш тліє,

В спеку бурхливо горить, скаженіє.

Нашу оселю теплом зігріває,

Інколи ж жаром палким обпікає.

Біля вогню добре просто сидіти,

Просто дивитись на нього й радіти.

Може вогонь досить довго горіти –

Більше є грані – буде довше жити.

Тільки не треба бензину давати –

З чарів не буде ніхто щастя мати.

Інколи лащиться, тішиться пломінь –

Так, ніби чути закоханих гомін.

Добре, якщо він горить безупинно,

Власне до тої, що треба, години.

Гірко є бачити попіл зітлілий

В час, коли згасне промінчик несмілий.

Також без диму вогню не буває,

Інколи очі той дим роз”їдає.

А й біля диму приємно є сісти,

Як комарі хочуть зовсім загризти.

Ворог – вода (мокра, люта, холодна),

Хвилькою полум”я знищити годна.

Можна вогонь, як людину, душити,

Дати піску, або чимось накрити.

Любов – це вогонь. Хай горить, не згоряє,

Варто є жити, як він ще палає.

11.06.2001

Автор: В.Ключак- редактор газеты "Карпаты"


58 элементов 0,675 сек.