Оберіг
Бринить душа, мовкрапелькароси,
Ось-ось впаде донизу кришталева.
Візьмиїї в долоні й піднеси
В своїх руках аж до самого неба.
Торкнувшись рідних рук твоїх тепла,
Душа розкриється, засяє, заіскриться
Й, забувши, щоскляноювжебула,
Вона дощемлюбовіщироїпроллється.
А тивізьмицейдощ і збережи.
Колись тобівін у пригоді стане.
Чи в смутку час, а чи в стрімкомувіражі
І з ним твоя душа ніколи не зів’яне.
Оберег
Звучит душа, как капелька росы,
Вот-вот упадет вниз хрустальная.
Возьми ее в ладони и поднеси
В своих руках до самого неба.
Коснувшись родных рук твоих тепла,
Душа раскроется, засверкает, заискрится
И, забыв, что стеклянной уже была,
Она дождем любви искренней прольется.
А ты возьми этот дождь и сохрани.
Когда-то тебе он пригодится.
Или в печали время, или в стремительном вираже
С ним твоя душа никогда не увянет.
Осінь
У вальсі багряному Осінькружляє,
НашіптуєВітрусердечні слова.
А Дощкучерявий на неїпоглядує
І сльози за нею свої пролива.
Ясний і веселий сміхдзвінколунає
І золотом-злотом лягаєнавкруг.
Підхопленащастямдівчиналітає
На крилахкохання… А де ж вірнийдруг?
Ітанець не танець… І співвже не чути…
І серце не сяєвом – кров’югорить.
Не кинув… Не втік… Не може так бути…
Й душа, щодзвеніла, так гіркоболить.
А вінвжерозчісує Вербам волосся,
Повідує байки грайливійРіці.
Торкаєїхніжно і пестить… А Осінь?
Вкриваєбруківкипустікамінці…
Осень
В вальсе багряном Осень кружит,
Нашептывает Ветру сердечные слова.
А Дождь кудрявый на нее поглядывает
И слезы за ней свои проливает.
Ясный и веселый смех звонко раздается
И золотом-злотом ложится вокруг.
Подхваченная счастьем девушка летает
На крыльях любви … А где же верный друг?
И танец не танец … И пение уже не слышно …
И сердце не сиянием – кровью горит.
Не бросил … Не убежал … Не может так быть …
И душа звенела, так горько болит.
А он уже расчесывает Иве волосы,
Рассказывает легенды игривой Реке.
Трогает их нежно и ласкает … А Осень?
Покрывает мостовой пустые камешки …
Душевний буревій
Неначепереповнена душа,
Вируєрічкаранньою весною.
Вона бурлить, біжить і поспіша,
І покриває береги водою.
Так і в людиниінколибува,
Щопочуттявиходять з-під контролю.
І вже не можемислить голова
Й не володієм ми собою.
Але, коли спадаєбіг води,
І у душістихає вир крилатий,
Погляньтеви назад, на береги,
Чищосьбува не встиглиполамати?
Душевныебури
Как будто переполненная душа,
Бурлит река ранней весной.
Она бурлит, бежит и спешит,
И покрывает берега водой.
Так и у человека иногда бывает,
Что чувства выходят из-под контроля.
И уже не может мыслить голова
И не владеем мы собой.
Но, когда утихает бег воды,
И в душе успокаивается вихрь крылатый,
Посмотрите вы назад, на берега,
вдруг что-то случайно успели поломать?
Після дощу
Дзвенитьостаннякрапелькадощу.
І сонцепосміхаєтьсяграйливо.
А я на зустрічсвіжості лечу…
Яке ж природицепрекрасне диво –
Земля омитаніжністюдощу…
Последождя
Звенит последняя капелька дождя.
И солнце улыбается игриво.
А я на встречу свежести лечу …
Какое же природы это прекрасное чудо –
Земля омытая нежностью дождя …
