Точное время
Нью-Йорк:
Берлин:
Иерусалим:
Москва:
Главная » Общественно-политическая жизнь в Украине » Интервью с Виктором Муженко на русском и украинском языках

Интервью с Виктором Муженко на русском и украинском языках

2018 » Август » 4      Категория:  Общественно-политическая жизнь в Украине


Шрифт:  Больше ∧  Меньше ∨
Выберите язык:



Генерал Виктор Муженко: «В Трускавце я отдыхаю в третий раз»
В Трускавец на отдых приезжают известные люди. 
Так было все 190 лет существования курорта. Здесь отдыхали элиты Польши и Советского Союза, до ІІ мировой войны в Трускавце лечились президенты Эстонии, Турции, послы США и многих европейских стран.


Во время независимости Украины Трускавец был любимым местом отдыха президентов Леонида Кравчука и Леонида Кучмы. Кстати, второй президент Украины очень любил этно-кафе «Гражда» возле санатория «Карпаты», а отдыхал в государственном «Хрустальном дворце», который находится в подчинении Государственного управления делами.
А в мае этого года в Трускавце на отдыхе находился генерал армии Украины, начальник Генерального штаба Вооруженных Сил Украины, Главнокомандующий ВСУ Виктор Николаевич Муженко. 
Общаемся с Виктором Муженко 17 мая в Центре медицинской реабилитации и санаторного лечения «Трускавецкий» Министерства обороны Украины (военный санаторий). Редактор газеты «Карпаты» оказался единственным из местных журналистов, с кем генерал захотел пообщаться во время своего отдыха. Вашему вниманию предлагаем отрывки из большого интервью, которое полностью опубликовано на сайте «Трускавецкий вестник» в Интернете.
- Виктор Николаевич, Украина находится на стадии реформ, и при обсуждении вопроса реформы ВСУ приходится слышать разные аргументы - в пользу чисто контрактной армии, как это в свое время предлагала Юлия Тимошенко, или так называемой «швейцарской модели» с периодическими учениями для всех мужчин и свободным владением оружием гражданами государства. А какое Ваше видение реформы как начальника Генштаба ВСУ? Нуждается ли украинская армия в реформах?
- Украинская армия нуждается в реформах, и эти реформы идут. Возможно, не так быстро, как нам хотелось бы, но идут. Да, мы чувствуем критику, часто эта критика носит конструктивный характер, но есть и очень много элементов популизма и необоснованных обвинений.
Возможно, не все процессы реформирования видно со стороны – это касается и самих условий службы, и оснащения Вооруженных Сил, и много чего еще. Но если сравнивать то, что мы имели на начало 2014-го года, и то, что имеем в 2018, то это огромная разница. Хотя, повторюсь, процесс реформирования украинской армии далеко не завершен. Есть вопрос кадров, вопрос изменений системы комплектования.
По моему мнению, должен быть смешанный принцип комплектования, который есть в настоящее время. То есть, служба по контракту (и солдаты, и сержанты, и офицеры, и генералы в том числе), и служба по призыву. Это солдаты, которые призываются из числа гражданской молодежи, это и офицеры, которые призываются по призыву. На этом этапе именно такой подход и должен быть.
- Почему?
- Потому что это дает нам возможность осуществлять подготовку резерва. Хотя у нас уже есть резерв, но его нужно постоянно наращивать и обновлять. Поэтому нам нужна подготовка военнослужащих – не только тех, кто проходил службу по контракту, а потом уволился и был зачислен в резерв, а за счет гражданской молодежи, которая проходит срочную военную службу и после ее окончания засчитывается в резерв. Это значительно увеличивает потенциал Вооруженных Сил в вопросе человеческого ресурса.
Если говорить о «швейцарской модели», то следует учесть такой вопрос: готово ли наше общество, готовы ли все граждане без исключения к тому, чтобы иметь на руках оружие? Речь идет не о охотничьем, а о боевом оружии.
Возможно, со временем мы к этому придем. У нас есть система подготовки территориального резерва, она нарабатывается, совершенствуется и будет постоянной, и это тот вариант, который нам обеспечит дополнительный потенциал для защиты своей родины. Но пока что это вооружение хранится в соответствующих местах воинских частей. В том числе для территориального резерва.
Возможно, когда-нибудь наступит такое время, когда легкое стрелковое вооружение будет на руках у тех граждан, которые будут входить в систему или оперативного, или территориального резерва. Но пока что политические процессы, неоднородность украинского общества, расслоение не дают гарантии, что какая-то из политических сил не захочет ту или иную военизированную структуру использовать в собственных политических целях.
- Господин генерал, в отличие от многих высокопоставленных лиц Вы выбрали отдых не на Гавайских или Канарских островах, а в Украине, а именно в нашем Трускавце. Какие Ваши впечатления от пребывания на нашем курорте?
- Для меня Ваш курорт – не новое место отдыха. В Трускавце я отдыхаю в третий раз, причем с завидной периодичностью – раз в четыре года. Впервые я здесь побывал в 2010 году, второй раз – зимой 2014. И вот теперь я здесь третий раз. Была возможность получить отпуск, и я решил снова поехать в Трускавец.
Так что у меня есть возможность сравнить то, что видел здесь в 2010 и 2014 годах, и то, что сейчас, в 2018 году. Причем как в самом городе Трускавце, так и в Центре медицинской реабилитации и санаторного лечения «Трускавецкий» Министерства обороны Украины.
Изменений много, улучшение видно невооруженным глазом. Самое главное – это мощная лечебная база и доброжелательный персонал, очень внимательный к клиентам. Кстати, это не только мое мнение, это мнение и тех людей, с которыми у меня была возможность пообщаться. Сейчас здесь находится на реабилитации более 60 военных, со многими из них я общался в перерывах между процедурами. И все однозначно говорят о высоком уровне обслуживания в санатории, о доброжелательности и внимание персонала, о высоком уровне квалификации работников. Я не слышал ни одного плохого слова по организации лечебного процесса в Трускавце.
Почему отдыхаю не за границей? Считаю, что в Украине должен быть такой уровень обслуживания, такой уровень лечения и такой уровень отдыха, который будет удовлетворять всех украинский. Тогда такие места будут популярными не только среди украинских граждан, но и среди иностранцев. Кстати, в Трускавце на сегодняшний день становится нормой, сюда едут на лечение и отдых и представители ряда зарубежных стран.
Хотя у меня и не было так много времени, чтобы осмотреть весь Трускавец, но первое, что бросается в глаза – это поддержание порядка и сама атмосфера. Я не говорю только о чистом воздухе, а говорю о приятной дружелюбной атмосфере, которая царит в Трускавце. С кем не общаешься, всегда присущи дружелюбие, вежливость, доброжелательность. Вот такие основные признаки Трускавца.
Очень хорош в Трускавце парк. Утром, когда совершаю пробежки, то есть большое наслаждение делать это именно в парке.
И места вокруг Трускавца также завораживают – мы выезжали в горы, на рыбалку, на реку Стрый. Впечатления невероятные, и это настолько вдохновляет, настолько добавляет положительной энергии, что даже трудно описать. Я уже отметил, что приезжаю в Трускавец раз в четыре года, но приезжал бы сюда гораздо чаще, если бы была такая возможность.
Мощная энергетика, которая есть в Трускавце и в горах вокруг курорта, дает мне такой заряд, которого хватает на 4-5 лет.
- То есть, реабилитация в Трускавце достаточно эффективна?
- Да.
- В целом в Украине проблема реабилитации воинов АТО является достаточно серьезной проблемой. Речь не только о проблемах физического плана, но и о социальной адаптации, психологических проблемах и так далее. Как, по Вашему мнению, государство должно обеспечить полноценную реабилитацию демобилизованных участников АТО?
- Вопрос очень серьезный. Как Вы отметили, речь идет не только о физической реабилитации, но и о психологической, а если правильнее, то о комплексной реабилитации военнослужащих. Это касается не только демобилизованных, но и тех, кто проходит службу. Выполнив задание и имея определенный срок для отдыха при пребывании в воинских частях постоянной дислокации, необходимо проводить реабилитацию, давать личному составу возможность качественного отдыха. Это касается всех категорий военнослужащих без разницы. Это касается также и семей военнослужащих.
К сожалению, на сегодняшний день эта проблема стоит очень остро, в том числе и семейных взаимоотношений. Проблема отрыва от семьи является крайне актуальной, ведь отсутствие в среде семьи 6-7 месяцев или больше дает серьезные осложнения. Психологически это сказывается на личном составе. Я уже не говорю о ранении или болезни, которые также нуждаются в реабилитации.
Количество людей, которые сегодня имеют возможность проходить реабилитацию, к сожалению, не удовлетворяет потребности Вооруженных Сил Украины, потребности военнослужащих – как тех, которые демобилизированы, так и тех, которые проходят военную службу, и их семей.
Отсутствие надлежащей реабилитации накладывает сильный отпечаток на прохождение службы и вообще на дальнейшую жизнь каждого из тех людей, которые испытали на себе всю тяжесть войны. Посттравматический стрессовый синдром – это и проблемы в семье, и распад семьи, и депрессия, и даже самоубийства. А государство должно защитить тех, кто защищал и защищает его.
С нашими партнерами из европейских стран и США мы тоже пытаемся решать эту проблему, и они нам помогают в этом процессе. Но в первую очередь нам нужна своя отечественная мощная база для того, чтобы обеспечить качественную реабилитацию. 
- Спасибо за интересную и содержательную беседу. До новых встреч в Трускавце.
Беседовал Владимир Ключак, фото Петра Закусило
*********************************************************
Віктор Муженко: «Нам потрібна своя вітчизняна потужна база для якісної реабілітації військовослужбовців»
В травні у Трускавці на відпочинку перебував генерал армії України, начальник Генерального штабу Збройних Сил України, Головнокомандувач ЗСУ Віктор Миколайович Муженко.
Спілкуємося з Віктором Муженком про війну, політику, реформи і реабілітацію військових. Наша розмова відбувається в Центрі медичної реабілітації та санаторного лікування «Трускавецький» (військовий санаторій).
Наша розмова відбулася 17 травня.
- Пане генерале, хочеться почути від Вас відповідь, якої так очікують українці: чи закінчиться війна і коли? Перейменування Антитерористичної операції (АТО) в Операцію об’єднаних сил (ООС) – чи це крок до завершення війни, чи, може, цей конфлікт буде заморожений на довгі роки? Хоча прогнози річ невдячна, та все ж – як думаєте Ви?
- Те, що війна закінчиться, в цьому не повинно бути жодного сумніву. Питання тільки в термінах і як це буде реалізовано.
На сьогоднішній день основний спосіб досягнення мети по поверненню окупованих територій та відновленню територіальної цілісності – це політико-дипломатичний і питання введення миротворчих сил під проводом Організації Об`єднаних Націй. Ми розуміємо які є проблеми з цим, хто згідний і чому Росія виступає проти, але це на сьогоднішній день єдиний шлях, який може стабілізувати ситуацію на Сході нашої країни.
Що стосується формату зміни операції з Антитерористичної на Операцію Об`єднаних Сил, то це пов’язано з тим, що ми вже не ведемо мову про нейтралізацію якихось терористичних груп. Мова йде про те, що ми воюємо з регулярними збройними силами. Тому що всі ці формування комплектуються за рахунок найманців із-за кордону, перш за все із території нашого східного сусіда – Російської Федерації. Мова йде про те, що керівниками цих структур виступають кадрові російські військовослужбовці – офіцери та генерали. Їхня система управління зав’язана на структури Збройних Сил Російської Федерації – два армійських корпуси мають всі ознаки регулярних збройних сил. Ці формування підпорядковуються Восьмій армії, штаб якої дислокується в Новочеркаську, відповідно потім на Південному військовому округу та Генеральному штабі ЗС РФ.
Всі ці ознаки говорять, що маємо справу саме з регулярними збройними силами, тому й не може йти мова про антитерористичну операцію. Так що зараз мова йде про Операцію Об`єднаних Сил. Це по-перше.
По-друге, розширюється правова база застосування Збройних Сил. По-третє, централізується управління. Безпосереднім керівником цієї операції вже є військове керівництво, а до того (тобто під час АТО) керівництво здійснювалось через Антитерористичний центр СБУ. Дде-юре Служба безпеки України здійснювала управління процесом Антитерористичної операції, яка насправді вийшла за рамки Антитерористичної операції. Тож для того, щоб завести все в правове поле, необхідно було змінити саму систему підпорядкування, систему управління і розширити правову базу для застосування Збройних Сил.
Нинішній формат операції дозволяє нам при відповідних умовах перейти до виконання завдань чисто військового характеру. Мова йде як про оборонні, так і про наступальні дії. Мова йде про адекватне реагування на провокації, які здійснюються.
І найголовніше – ми не маємо права сьогодні вийти із Мінських домовленостей чи будь-яким чином їх порушити. Бо це створило б серйозні проблеми в плані підтримки нашими партнерами України в її боротьбі. Тож всі заходи, які проводяться під час Операції Об`єднаних Сил, проходять при умові виконання Мінських домовленостей.
- У порівнянні з довоєнним періодом статус військового значно піднявся в очах українців. Проте є серйозна проблема: під час мобілізації чи призову є багато ухилянь, способів не йти в армію. Питання до Вас як професійного військового, який свідомо обирав військову службу: як оцінювати такі ухиляння і як змінити ситуацію?
- Дійсно, я свідомо обирав свою професію. Це було давно – 39 років тому. І я на сьогоднішній день ані грама не жалкую за свій тодішній вибір. Так, є ряд незручностей, але не професійного, а я б сказав специфічного характеру виходячи зі специфіки військової служби.
Щодо мобілізації, то ми її в принципі вже закінчили і на найближчий час вона не передбачається. Але ми повинні бути готові до того, що у випадку загострення ситуації, у випадку різкого зростання загрози може виникнути потреба мобілізувати додатково певну кількість людей. Мова йде навіть не про десятки, а про більше сотні тисяч людей, щоб посилити Збройні Сили та відстояти незалежність держави, її суверенітет.
Які мотивуючі чи демотивуючі фактори в цій ситуації? Щодо позитиву, то дійсно, український народ, українське суспільство відчули, що захисниками країни, гарантами суверенітету та незалежності є власне Збройні Сили та інші силові структури, які не шкодуючи ні свого життя, ні здоров`я захищають свою державу, свої родини від агресора.
Але є й стереотипи, які залишилися в деяких категоріях населення, що не дають можливість обирати шлях свідомого виконання свого громадянського, священного обов’язку. Так, дійсно є факти ухиляння, небажання служити. Відповідальність за це передбачена – адміністративна, кримінальна. Але питання, мабуть, не в відповідальності, а у внутрішньому розумінні та сприйнятті необхідності виконання обов’язку захищати рідний край. І тут виникає питання виховання – родинного, громадського, національно-патріотичного.
З цим теж є проблеми. Між іншим, стараємося їх вирішувати навіть і під час проходження військової служби, тобто безпосередньо в Збройних Силах. Але початок має бути закладений у сім`ях, в шкільних та інших навчальних закладах, в тому числі і вузах. Підтримка суспільством Збройних Сил відповідно формує і престиж військової служби. Тоді кількість бажаючих захищати Україну зростатиме.
Але це питання не одного дня і не одного року. Це має бути системна робота на роки, на десятки років…
- Україна перебуває на стадії реформ, і при обговоренні питання реформи ЗСУ доводиться чути різні аргументи – на користь чисто контрактної армії, як це свого часу пропонувала Юлія Тимошенко, чи за так звану «швейцарську модель» з періодичними зборами для всіх чоловіків і вільним володінням зброєю громадянами держави. А яке Ваше бачення як начальника Генштабу ЗСУ? Чи потребує реформ українська армія?
- Українська армія потребує реформ, і ці реформи йдуть. Можливо, не так швидко, як нам хотілося б, але йдуть. Так, ми відчуваємо критику, часто ця критика носить конструктивний характер, але є й дуже багато елементів популізму і необґрунтованих звинувачень.
Можливо, не всі процеси реформування видно зі сторони – це стосується і самих умов служби, і оснащення Збройних Сил, і багато чого ще. Але якщо порівнювати те, що ми мали на початок 2014-го року, і те, що маємо у 2018, то це величезна різниця. Хоча, повторюся, процес реформування української армії далеко ще не завершений. Є питання кадрів, є питання змін системи комплектування.
На мою думку, повинен бути змішаний принцип комплектування, який є на даний час. Тобто, є служба за контрактом (і солдати, і сержанти, і офіцери, і генерали в тому числі), і є служба за призовом. Це солдати, які призиваються з числа цивільної молоді, це і офіцери, які призиваються за призовом. На цьому етапі саме такий підхід і повинен бути.
- Чому?
- Бо це дає нам можливість здійснювати підготовку резерву. Хоча в нас вже є резерв, але його потрібно постійно нарощувати та оновлювати. Тому нам потрібна підготовка військовослужбовців – не тільки тих, хто проходив службу за контрактом, а потім звільнився і був зарахований до резерву, а й за рахунок цивільної молоді, яка проходить строкову військову службу і після її закінчення зараховується до резерву. Це значно збільшує потенціал Збройних Сил в питанні людського ресурсу.
Якщо вести мову про «швейцарську модель», то слід зважити на те, чи наше суспільство, всі громадяни без виключення готові до того, щоб мати на руках зброю. Мова йде не про мисливську, а про бойову зброю.
Можливо, з часом ми до цього дійдемо. В нас є система підготовки територіального резерву, вона напрацьовується, удосконалюється і буде постійною, і це той варіант, який нам забезпечить додатковий потенціал для захисту своєї батьківщини. Але поки що це озброєння зберігається у відповідних місцях військових частин. В тому числі для територіального резерву.
Можливо, колись настане такий час, коли легке стрілецьке озброєння буде на руках у тих громадян, які входитимуть до системи чи то оперативного, чи то територіального резерву. Але поки що політичні процеси, неоднорідність українського суспільства, розшарованість не дає гарантії, що якась з політичних сил не захоче ту чи іншу воєнізовану структуру використати у власних політичних цілях.
- Пане генерале, на відміну від багатьох високопосадовців Ви обрали відпочинок не на Гаваях чи Канарах, а в Україні, а саме в нашому Трускавці. Які Ваші враження від перебування на нашому курорті в цілому і у військовому санаторії зокрема?
- Для мене Трускавець – не нове місце відпочинку. Я тут втретє, причому з завидною періодичністю – раз в чотири роки. Вперше я тут побував у 2010 році, другий раз – взимку 2014, і ось тепер я тут втретє. Була можливість отримати відпустку, і я вирішив знову поїхати до Трускавця.
Так що в мене є можливість порівняти те, що бачив тут у 2010 та 2014 роках і те, що є зараз, у 2018 році. Причому як в самому місті Трускавці, так і в Центрі медичної реабілітації та санаторного лікування «Трускавецький» Міністерства оборони України.
Змін багато, покращення видно неозброєним оком. Найголовніше – це потужна лікувальна база та доброзичливий персонал, який дуже уважний до клієнтів. До речі, це не тільки моя думка, це думка і тих людей, з якими в мене була можливість поспілкуватись.
На відпочинку всі рівні – і високопосадовці, і прості військовослужбовці, і звичайні громадяни України. Зараз тут перебуває на реабілітації більше 60 військових, з багатьма з них я спілкувався в перервах між процедурами. І всі однозначно говорять про високий рівень обслуговування в санаторії, про доброзичливість та увагу персоналу, про високий рівень кваліфікації працівників. Я не чув жодного поганого слова щодо організації лікувального процесу в ЦМРСЛ «Трускавецький».
Звичайно, є певні речі інфраструктурного характеру, але це вже питання не до керівництва санаторію, а до того фінансового ресурсу, який виділяється. А в цілому я особисто дуже задоволений відпочинком у Трускавці.
Чому відпочиваю не за кордоном? Вважаю, що в Україні повинен бути такий рівень обслуговування, такий рівень лікування і такий рівень відпочинку, який задовольнятиме всіх українців. Тоді такі місця будуть популярними не лише серед українців, а й серед іноземців. До речі, у Трускавці на сьогоднішній день стає нормою, що сюди їдуть на лікування та відпочинок і представники ряду зарубіжних країн.
- Ви охарактеризували позитивні зміни у військовому санаторії, але якось не зазначили про те, які ж місця в самому місті Вам найбільше запали в душу і де Ви любите проводити час?
- Насправді у мене не було аж так багато часу, щоб оглянути весь Трускавець, але перше, що впадає у вічі – це підтримання порядку і сама атмосфера. Я не веду мову тільки про чисте повітря, а говорю про приємну дружелюбну атмосферу, яка панує у Трускавці. З ким не спілкуєшся, то завжди є дружелюбність, ввічливість, доброзичливість. Ось такі основні ознаки Трускавця.
Дуже гарний у Трускавці парк. Зранку, коли здійснюю пробіжки, то маю велику насолоду робити це саме в парку.
Та й місця навколо Трускавця зачаровують – ми виїздили в гори, на рибалку, на річку Стрий. Враження неймовірні, і це настільки надихає, настільки додає позитивної енергії, що навіть важко описати. Я вже зазначив, що приїжджаю до Трускавця раз в чотири роки, але приїжджав би сюди набагато частіше, якби була така можливість.
Потужна енергетика, яка є в Трускавці і в горах навколо курорту, дає мені такий заряд, якого вистачає на 4-5 років.
- Тобто, реабілітація у Трускавці є досить ефективною?
- Так.
- В цілому в Україні проблема реабілітації воїнів АТО є досить серйозною проблемою. Мова не тільки про проблеми фізичного плану, але й про соціальну адаптацію, психологічні проблеми тощо. Як, на Вашу думку, держава мала б забезпечити повноцінну реабілітацію демобілізованих учасників АТО?
- Питання надзвичайно серйозне. Як Ви зазначили, мова йде не лише про фізичну реабілітацію, а й про психологічну, а якщо правильніше, то про комплексну реабілітацію військовослужбовців. Це стосується не тільки демобілізованих, а й тих, хто проходить службу. Виконавши завдання і маючи певний термін для відпочинку при перебуванні у військових частинах постійної дислокації, необхідно проводити реабілітацію, давати особовому складу можливість якісного відпочинку. Це стосується всіх категорій військовослужбовців без різниці. Це стосується також і родин військовослужбовців.
На жаль, на сьогоднішній день ця проблема стоїть дуже гостро, у тому числі і сімейних взаємовідносин. Проблема відриву від сім`ї є вкрай актуальною, адже відсутність в середовищі сім`ї 6-7 місяців чи й більше дає серйозні ускладнення. Психологічно це позначається на особовому складі. Я вже не кажу про поранення чи хвороби, які також потребують реабілітації.
Та кількість людей, яка сьогодні має можливість проходити реабілітацію, на жаль, не задовольняє потреби Збройних Сил України, потреби військовослужбовців – як тих, які звільнені, так і тих, які проходять військову службу, та їх родин.
Можливості Міністерства оборони України щодо реабілітації військовослужбовців у своїх закладах є обмежені. Зараз стоїть питання залучення фондів, підключення інших міністерств та відомств, щоб краще вирішувати це питання.
Я бачу можливості покращення цієї системи в нарощуванні того фонду, який на сьогоднішній день вже існує. Той же санаторій «Трускавецький», в якому ми зараз перебуваємо, військовий санаторій у Хмільнику, можлива передача у відання МОУ оздоровниць від інших міністерств, інших структур дали б можливість розгорнути потужнішу систему реабілітації.
Адже відсутність належної реабілітації накладає сильний відбиток на проходження служби і взагалі на подальше життя кожного з тих людей, які відчули на собі весь тягар війни. Посттравматичний стресовий синдром – це і проблеми в родині, і розпад сім`ї, і депресія, і навіть самогубства. А держава має захистити тих, хто захищав і захищає її.
З нашими партнерами з європейських країн і США ми теж пробуємо вирішувати цю проблему, і вони нам допомагають в цьому процесі. Але в першу чергу нам потрібна своя вітчизняна потужна база для того, щоб забезпечити якісну реабілітацію. Одним з елементів такої бази є і ЦМРСЛ «Трускавецький».
- Дякую за цікаву та змістовну розмову. До нових зустрічей у Трускавці.
Спілкувався Володимир Ключак,
фото Петра Закусила



Автор: Беседовал Владимир Ключак
Переслал: Владимир Ключак
Внимание! Мнение авторов может не совпадать с мнением редакции. Авторские материалы предлагаются читателям без изменений и добавлений и без правки ошибок.



100%
голосов: 3



ТЕГИ:
Генерал Виктор Муженко: «В Трускавц

ID материала: 29897 | Категория: Общественно-политическая жизнь в Украине | Просмотров: 488 | Рейтинг: 5.0/3


Всего комментариев: 0


Мы уважаем Ваше мнение, но оставляем за собой право на удаление комментариев.
avatar
Подписка



Поиск
Какие команды попадут в финал чемпионата мира по футболу 2018
Всего ответов: 544
Мы в соц.сетях
Мы в linkedin

www.NewRezume.org © 2018
Главный редактор: Леонид Ходос
leonid@newrezume.org
Рейтинг@Mail.ru Яндекс.Метрика Индекс цитирования
Сайт содержит материалы (18+)
Правообладателям | Вход