Точное время
Нью-Йорк:
Берлин:
Иерусалим:
Москва:
Главная » Карпаты » В.Ключак - Стихи на украинском языке Часть-5

В.Ключак - Стихи на украинском языке Часть-5

2018 » Июль » 5      Категория:  Карпаты


Шрифт:  Больше ∧  Меньше ∨
Выберите язык:



Я хочу бути із тобою

Я хочу бути із тобою

І бачити тебе щораз,

Ділити радість із журбою,

Тривожний і спокійний час.

Тебе я хочу відчувати

Частинкою єства свого,

Себе для тебе віддавати

На вівтар прагнення твого.

 

Завжди з тобою хочу бути,

Не знаю лиш, чи згідна ти,

Чи зможеш щастя осягнути,

Чи хочеш краще щось знайти?

 

Твої слова – закон для мене,

Я все зроблю, що скажеш ти,

Я кинусь в полум”я огненне,

Піду в незвідані світи.

 

Віддам життя своє, як треба –

В безодню пекла я зійду,

Буду шукати кінців неба

І папороті цвіт знайду.

 

Скажи мені, що ти є згідна,

Та тільки щиро говори,

То втішиться душа свобідна,

Дух піднесеться догори.

 

А скажеш „ні” – змиритись мушу,

Щаслива будь в житті своїм,

Засмучену навіки душу

Триматиму серед руїн.

 

Скажи хоч щось, моя кохана,

Мовчанням серденька не край,

Моя єдина і бажана,

Скажи хоч щось, не зволікай.

 

Я хочу бути із тобою,

Та чи судилося – хтозна,

Край шляху твого нині стою,

Надія в серці лиш одна.

 

На твою відповідь чекаю,

А ти смієшся і мовчиш;

Ну що поробиш – я кохаю.

О серце! Як же ж ти терпиш!

28.03.2001

 

 

Безнадійне кохання

На дружбу лиш надію маєш,

А я на більше щось чекаю,

А ти не бачиш і не знаєш,

Як сильно я тебе кохаю.

 

Сказати цього не посмію –

Така у мене дивна вдача,

Освідчуватися не вмію,

Хоч серце хоче, тужить, плаче.

 

Торкнутись хочу, та не можу

Пухкенької руки твоєї,

Лиш подумки дарую рожі,

Тюльпани, канни і лілеї.

 

Лиш подумки тебе питаю,

З тобою подумки сміюся,

За тебе сам відповідаю,

На тебе подумки молюся.

 

„Ге! Не тошни!”, – мені ти скажеш, -

Нащо дарма тобі зітхати?”

Своєму ж серцю не розкажеш,

Воно не може не кохати.

29.03.2001

Я надто впевнений

Я надто впевнений для того, щоб знову, знову сумувати,

Бо вже досяг я того рівня, щоб щиро, щиро відчувати.

 

Прожив багато я на світі, щоб все це, все це говорити,

Нарешті він прийшов до мене – час сильно, сильно так любити.

 

А уста мої промовляють: „Люблю тебе, тебе єдину! -

В одному можеш бути певна - тебе, тебе я не покину”.

 

Я надто впевнений для того, щоб знову, знову сумувати,

Пройшли всі пори року разом, прийшла пора, пора кохати.

02.04.2001

Частинка мого життя

Як жорстоко ти зі мною, моя доле, поступила –

Насміялася зі злістю, в ріг баранячий скрутила

Мою душу нещасливу... І заставила страждати

Без упину, без спочинку... На собі волосся рвати

З голови із того жалю, з тої туги... Слів немає,

Щоби краще оповісти, як душа моя страждає

Через неї... Ні, неправда! Бо її вини немає,

В моїх муках сам я винен. Просто розум осліпляє

Біль пекельний... краще б зуби тридцять два боліли разом

І без рук, без ніг ходити, наче та гадюка, плазом,

Бути пострахом для менших і опудалом для старших,

Краще бути прокаженим і, як жид, сидіти в пархах,

Лиш не мучилось би серце з непотрібною любов”ю
І душа не заливалась плачем, змішаним зі кров”ю

У розпуці, у безумстві і у відчаї німому...

Але те, що відчуваю, не скажу ніде, нікому

І ніколи... Це ж даремно... Хто мені хоч щось порадить?

Та ніхто в моєму горі ні краплинки не зарадить...

Буду я людина-маска... Все, не хочу говорити...

***

Попередження для інших: думай перш, ніж полюбити!

08.06.2001

Любов – це вогонь

Любов – це вогонь. Щоб його запалити,

Інколи треба добряче трудитись.

Іноді ж він виникає раптово,

Шириться швидко – й пожежа готова.

Завжди уваги вогонь потребує,

Завжди сидить хтось, його контролює.

Як бездоглядно його залишити,

Може багато він лиха зробити.

Буде вогонь помаленьку згасати

В час, як забути дрова підкладати.

Другом він є, але ворогом стане

В час, коли вітер сильніший нагряне.

В дощ і негоду він ледве лиш тліє,

В спеку бурхливо горить, скаженіє.

Нашу оселю теплом зігріває,

Інколи ж жаром палким обпікає.

Біля вогню добре просто сидіти,

Просто дивитись на нього й радіти.

Може вогонь досить довго горіти –

Більше є грані – буде довше жити.

Тільки не треба бензину давати –

З чарів не буде ніхто щастя мати.

Інколи лащиться, тішиться пломінь –

Так, ніби чути закоханих гомін.

Добре, якщо він горить безупинно,

Власне до тої, що треба, години.

Гірко є бачити попіл зітлілий

В час, коли згасне промінчик несмілий.

Також без диму вогню не буває,

Інколи очі той дим роз”їдає.

А й біля диму приємно є сісти,

Як комарі хочуть зовсім загризти.

Ворог – вода (мокра, люта, холодна),

Хвилькою полум”я знищити годна.

Можна вогонь, як людину, душити,

Дати піску, або чимось накрити.

Любов – це вогонь. Хай горить, не згоряє,

Варто є жити, як він ще палає.

11.06.2001



Автор: В.Ключак- редактор газеты "Карпаты"
Переслал: В.Ключак- редактор газеты "Карпаты"
Внимание! Мнение авторов может не совпадать с мнением редакции. Авторские материалы предлагаются читателям без изменений и добавлений и без правки ошибок.



100%
голосов: 7


РЕКОМЕНДУЕМ:

ТЕГИ:
америка, стихи, украина, Карпаты

ID материала: 24974 | Категория: Карпаты | Просмотров: 749 | Рейтинг: 5.0/7


Всего комментариев: 1
avatar
1
Прочел только первое стихотворение "Безнадійне кохання".Автор настолько вольно обращается с украинским языком,что читать дальше не стал.И другим не советую...
cool


Мы уважаем Ваше мнение, но оставляем за собой право на удаление комментариев.
avatar
Подписка



Поиск
Кому Вы отдаёте предпочтение?
Всего ответов: 544
Мы в соц.сетях
Мы в linkedin

www.NewRezume.org © 2018
Главный редактор: Леонид Ходос
leonid@newrezume.org
Рейтинг@Mail.ru Яндекс.Метрика Индекс цитирования
Сайт содержит материалы (18+)
Правообладателям | Вход